Управління
МНС України

Лісові пожежі поділяються на низові та верхові. Низова пожежа найчастіше виникає в листяних лісах, при цьому висота вогню сягає 1,5-2,0 м, швидкість розповсюдження звичайно не перевищує 0,3-1 км/год., температура вогню в зоні пожежі складає 400-900°С. Верхова пожежа частіше виникає в хвойних лісах. Швидкість її розповсюдження в безвітряну погоду може досягати 3-4 км/год., у вітряну - 25-30 км/год. і більше. Температура в зоні вогню підвищується до 1100°С. У більшості випадків лісова пожежа виникає через необережність людей: непогашеного вогнища, кинутого недопалка, тліючого патронного пижа, який впав у суху траву після пострілу, тощо (приблизно 70% всіх лісових пожеж), рідше - в результаті удару блискавки в сухе дерево (приблизно 10-15%). В суху пору року і в пожежонебезпечних місцях слід бути особливо обережним при поводженні з вогнем: очищати місце, призначене для вогнища, від сухої трави, листя, гілля та іншого лісового сміття; не розкладати вогнище поблизу звисаючих крон дерев, в хвойних молодниках, серед сухого очерету, на торфовиськах тощо; не залишати вогнище без нагляду; не залишати місць відпочинку, не впевнившись, що вогнище загашено. При розкладанні вогнища треба старатись, щоб з підвітряного боку від багаття, тобто там, куди летять іскри, розташовувалась водойма, велика калюжа або відкрита місцевість. При штормовому вітрі бажано з навітряної сторони вогнище захистити стійкою спорудою з жердин, вбитих в землю і вкритих плитами дерну. Категорично забороняється підпалювати ліс з метою подачі сигналу порятунку. По-перше, сигнальна пожежа, так само як і звичайна, вкрай небезпечна для потерпілих. По-друге, пожежа утруднює орієнтування і виявлення потерпілих з повітря і землі, ускладнює, а іноді й робить неможливою роботу рятувальників. По-третє, і будь-яка пожежа - це стихійне лихо, що згубно впливає на ліс, звірів, людей. В суху пору року біля багаття завжди повинен бути черговий. Невеликі займання, наприклад, які виникли в результаті викиду з вогнища жаринок, необхідно гасити негайно, заливаючи водою, засипаючи піском, землею, покриваючи брезентом, затоптуючи взуттям, збиваючи мокрими ганчірками, віниками, в крайньому випадку - одягом. Бити краще збоку, за напрямком вогню, з невеликим притисканням після удару. Зупинити розповсюдження вогню значно легше, ніж загасити велику пожежу. Ознаками наближення фронту лісової пожежі можуть бути: стійкий запах згарища, тумано-подібний дим, який стелиться над лісом, неспокійна поведінка тварин, птахів, комах та їхня міграція в одну сторону, нічний переліт і гучні крики птахів, нічна заграва в одній з точок горизонту, яка поступово розширюється в сторони, відблиски світла на низьких хмарах і подібні явища. Головне при виявленні пожежі - не впадати в паніку, не метушитись, не намагатися втекти від вогню. Втекти від пожежі досить важко. Необхідно швидко, але ретельно проаналізувати обстановку, визначити шлях евакуації, для чого піднятися на підвищену точку місцевості або залізти на високе дерево і уважно роздивитися навкруги. На що слід звертати увагу в першу чергу? На погоду, особливо на напрямок і силу вітру, на розташовані поблизу ріки, озера, болота з відкритою водою, високі голі скелі, галявини та інші відкриті місця. Слід з’ясувати межі пожежі, напрямок і приблизну швидкість її розповсюдження. Якщо є карта і точно відоме своє місце, можна відшукати на ній близько розташовані місця, безпечні у пожежному відношенні. Ховатись від пожежі слід на голих островах і мілинах, розташованих серед великих озер, на оголених ділянках боліт, на скелястих вершинах хребтів вище рівня лісу. В меншій мірі захистом від пожежі є широкі ріки і галявини. Утікати від пожежі необхідно в навітряну сторону (тобто йти на вітер), намагаючись обійти пожежу стороною, з тим, щоб вийти до неї в тил. Людину, яка йде за вітром, вогонь швидко наздоганяє. Вважати себе у відносній безпеці можна лише опинившись з невітряної сторони пожежі. Але і в цьому випадку зупинятися на місці не можна, бо вітер може змінитись, тому, використовуючи відпочинок, треба відшукати безпечне місце. При наближенні фронту пожежі необхідно лягти у воду або сильно змочити одяг. При цьому треба слідкувати, щоб поруч не було заростей очерету, щоб до місця укриття не доставали вершини дерев при їх падінні. На мілководді необхідно загорнутись з головою в спальний мішок, змочивши перед тим його і одяг. Знаходячись в зоні пожежі, слід періодично перевертатися, змочуючи ділянки матеріалу мішка і одягу, які висохли. На обличчя треба надіти багатошарову пов’язку - маску, виготовлену з шматка марлі, бинта, бавовняної тканини, яку періодично змочувати водою. Якщо пожежа застигла людину в місцевості, де нема води, необхідно вийти на відкрите місце (галявину, просіку), зняти весь нейлоновий, капроновий, болоньєвий одяг, який плавиться, скинути горюче і легкозаймисте спорядження, очистити навкруги якомога більшу площу від листя, трави, гілля, заритися у вологий грунт на достатню глибину, захистити дихальні шляхи пов’язкою з матерії. Голову, кінцівки, відкриті ділянки тіла слід захистити від вогню, обмотавши, але не дуже тісно, щоб можна було швидко зняти, будь-яким негорючим матеріалом, непотрібним одягом, при можливості змочивши водою. В деяких випадках можна спробувати втекти від пожежі, покинувши частину речей і спорядження для збільшення швидкості руху і залишивши лише аварійний рюкзак, медичну аптечку, сигнальні засоби, недоторканий запас продуктів і предмети, які можуть знадобитись в зоні пожежі (лопату, сокиру, шматки щільної матерії тощо). По ходу необхідно запам’ятовувати відносно безпечні місця (невеликі ріки, озера, болота, скелі), до яких у випадку необхідності можна буде повернутись.

Центр пропаганди ГУМНС у Полтавській області